Досвід

Творчий    звіт

на  тему:

«  Рухливі  ігри  та  розваги  -  різноманітні

засоби   фізичного  виховання  молодших

школярів»

Прислів’я :

«Як  дитина  бігає і грається, так її  здоров’я  усміхається»

Я,  Алмазова  Алеся  Миколаївна, працюю  вчителем  фізичного  виховання  у  НВК№139, Індустріального  району  м. Дніпропетровська.

На  основі свого досвіду обрала тему : «Рухливі ігри та розваги –різноманітні засоби фізичного виховання молодших школярів». Гра входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають навколишній світ, набувають різноманітних умінь і навичок, причому, гра викликає інтерес і в непосидючих хлопчиків і в сором’язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажів гри, діти стають сміливими та безстрашними, вольовими та кмітливими.  Під час гри вдосконалюються  всі фізичні якості дитини: твердішою стає рука, гнучкішим тіло,  несхибним окомір, розвиваються винахідливість та  індивідуальність, формуються моральні якості: доброта, чуйність, уміння поступитися власними інтересами заради колективу, уміння переборювати труднощі та долати перешкоди.

Упродовж віків в Україні  формувалися самобутні рухливі ігри, забави,  естафети,  у яких відображалися звичаї українського народу, його побут та уявлення про світ. Тому, завдання вчителів фізичного виховання – активно запроваджувати їх у повсякденній практиці.

Основною формою роботи з  фізичного виховання є уроки фізичної культури, на яких учні оволодівають програмним матеріалом, здобувають необхідні уміння та навички. Це  забезпечує їм потрібний розвиток зміцнення здоров’я.

Мотивація до занять рухливими іграми:

- інтерес і потреба в заняттях фізичною культурою;

- активізація пізнавальної діяльності учнів;

- можливість  виявлення ініціативи, творчості, руховій активності,   

  самостійності в учнях;

- задоволення  потреб особистості в самовираженні, самовідданості,   та       

  самовдосконаленні;

- створення інтелектуально-емоційному комфорту в учнівському колективі;

- задоволення, що зумовлюється одержанням  гострих  вражень від гри;

- виховання  власним  прикладом позитивного ставлення  учнів до навчально-виховного  процесу;

- професійний і загальнокультурний рівень вчителя.

Під моїм керівництвом учні оволодівають різноманітними  руховими навичками, збільшують силу, швидкість, витривалість під  час занять  рухливими  іграми. Основною метою  на моїх  уроках під час рухливих ігор має

бути:

- оздоровлення  дитячого організму;

- гармонійний  розвиток особистості і її фізичне вдосконалення;

- збільшення обсягу рухової  активності;

- підготовка учнів до подальшої  плідної праці та  інших видів діяльності;

- опанування  життєво необхідних рухливих вмінь та навичок, їх    удосконалювання;

- виховання позитивних морально-вольових якостей.

Щоб уроки з проведенням рухливих ігор були не лише  розвивальними, оздоровчими, але й цікавими, я враховую  як  психоемоційні  особливості дітей молодшого шкільного віку, так  і  рівень їхнього фізичного розвитку й функціональні можливості організму учнів.

Оздоровчий ефект уроку значною мірою залежить від раціонального  співвідношення різних за інтенсивністю  й  характером рухливих ігор:

- оздоровче  значення ігор;

- освітнє значення ігор;

- виховне значення ігор.

Оздоровче значення ігор:

- сприяють гармонійному розвитку організму школяра;

- формують правильну поставу;

- загартовують  організм;

- підвищують працездатність;

- зміцнюють здоров’я.

Освітнє значення ігор:

- формують рухові вміння та навички;

- розвивають фізичні якості;

- формують основи  знань з фізичної  культури і спорту.

Виховне значення  ігор:

- виховують моральні та вольові якості учнів;

- виховують любов до рідного краю, звичаїв і    традицій  українського  народу;

- виховують любов  до щоденних та систематичних занять фізичними вправами.

Я вважаю, що у навчально-виховному процесі обов’язково необхідно використовувати народні рухливі  ігри та забави .  Недостатній рівень рухової активності дитини негативно позначається на її фізичному розвитку і на стані психічних процесів : відчуттях, сприйманні, мисленні, запам’ятовуванні, увазі, що  зрештою знижує успішність  навчання.

З метою запобігання патологічних  змін в організмі  дитини, що виявляються в погіршенні постави, зору, координації рухів, я використовую всі форми фізично-оздоровчої  роботи, спрямовані на підвищення  рухової активності учня.

Народні рухливі ігри та  забави за умови їх систематичного  використання сприяють  зміцненню здоров’я  та забезпечують  достатню фізичну  активність  молодших  школярів.

На моїх  уроках рухливі ігри займають значне місце, тому що вони забезпечують підготовку учнів  до подальшої  плідної  праці та інших важливих видів діяльності. Підкреслюючи значення ігрової  діяльності для всебічного  розвитку дітей А. С. Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення  в житті дитини, має  те  саме значення,  яке в дорослого має  діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з  багатьох поглядів вона буде в роботі, коли  виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається у грі».

У молодших  класах я  широко використовую  рухливі  ігри та естафети.

За допомогою  рухливих ігор  можна впливати на  різноманітні  частини тіла, системи  та  органи. Я  помітила, що ті діти, які  регулярно  грають в рухливі  ігри,  краще  ростуть,  більш  емоційно урівноважені. В  1-2 класах на своїх уроках я використовую  2-3гри, а в 3-4 класах,  як  правило,  1-2 гри.

На моїх  уроках я проводжу  кілька  організованих ігор  або  пропоную дітям  серію ігрових  завдань  на вдосконалення рухових навичок.  Підбираю я для дітей  такі ігри  та  розваги, щоб вони відповідали віку дитини.  Учням  1-2 класів я даю прості та масові  ігри, ігри-забави.  Учні 3-4 класів  грають у більш складні ігри та естафети  з елементами  футболу, баскетболу, волейболу, а також  ігри та естафети з елементами  бігу, стрибків, метанням, такі як: естафета з кеглями, естафета з паличками,  естафета з малими м’ячами,  зустрічна  естафета , естафета з  перешкодами, естафета  парами, естафета з  веденням  м’яча, естафета «Передача м’яча над головою»,  естафета «Альпіністи».

Протягом уроку я дотримуюсь певної послідовності в чергуванні  ігор та забав. Спочатку  я проводжу ігри, спрямовані  на  закріплення  та  вдосконалення  рухових  навичок, коли  учні краще можуть виконувати  та  аналізувати складні рухові дії.  Далі учні грають в ігри, спрямовані  на  виховання фізичних  якостей.

Рухливі ігри  класифікуються на:

- індивідуальні;

- з  предметами;

- з ведучими;

- з інтенсивністю фізичного навантаження;

- з спрямованістю рухових дій.

Рухливі ігри та естафети я  поєдную з іншими вправами. Після бігу на короткі  дистанції я іноді проводжу естафети. Також  після  бігу  можна провести ігри з метанням, передачею м’яча і ін. Після  вправ  на метання я  іноді проводжу гру, естафети з бігом  та  стрибками.

У  підготовчій частині уроку я використовую ігри на невелику рухливість і складність – на увагу, поступово  фізіологічно  підготовлюю   організм   школяра  до  фізичного  навантаження в основній частині  уроку.  Це ігри малої інтенсивності: «Світлофор», «Швидко до місця», «Квач парами», «Вище  землі», «Панас».

В  основній частині  я  використовую ігри та естафети на швидкість,  метання, стрибки.  Ці ігри  удосконалюють  рухові дії.  В  цій  частині  я  даю

дітям ігри  середньої  та  великої  інтенсивності, народні ігри: «Бузьки»,  «Діти  і  вовк»,  «Гопак», «Квочка»,  «Кіт і миші»,  «Фарби»,  «Виклик номерів»,  «Львівський трамвай»,   «Потяг», «Збір кавунів»,  різні  види  естафет.

У заключній  частині я використовую  народні рухливі  ігри  для зниження фізичного навантаження учнів  на  уроці, ігри на увагу, з простими рухами  на відновлення дихання.  Це такі ігри, як: «Слухай сигнал»,  «Карлики і велетні», «Чий вінок кращий», «Жучок»,  «Вітер», «Сліпий музикант».

Рухливі ігри є невід’ємною частиною  життя дитини,  вони займають  дозвілля, виховання,  задоволення потреб  в  суспільстві, дають  фізичні  навантаження.  В грі дитина пізнає  життя.

Психологи  і фізіологи вже давно  дійшли висновку,  що  індивідуальні  розумові  здібності не  варто розглядати  ізольовано, без контексту  рухового розвитку  дитини. Нормальними  умовами  прояву   та  розвитку  здібностей  під час навчання  є  спільна ігрова діяльність з іншими  дітьми,  під час якої  дитина  не  тільки рухається, а й легко запам’ятовує  все почуте  в  даний період.

Неабияке значення в гармонійному розвитку  дітей молодшого шкільного віку  має розвиток  життєво необхідних рухових якостей:

- спритність;

- швидкість;

- витривалість;

- сила.

Все це досягається засобами фізичної  культури під час проведення  рухливих ігор та  розваг. Застосовуючи   на своєму  уроці  нові, ще незнайомі  рухливі ігри, я маю  пам’ятати про великі  затрати енергії  організмом дитини для їх  виконання і в зв’язку  з  цим знижую  наступне навантаження.

Також  я  помітила, що рухова активність  учнів  в процесі  гри позитивно  впливає  на  розвиток центральної  нервової  системи. У учнів покращується  фізичний  розвиток,  зміцнюється здоров’я та  підвищується працездатність,  що  досягається  в  процесі гри , позитивно  впливає на поліпшення   розумової  працездатності  дітей. Їх  успішність  значно підвищується,  якщо  вони  систематично  грають  у рухливі  ігри.

У  процесі  занять рухливими  іграми  на уроці я контролюю  частоту серцевих скорочень (ЧСС). Для оцінювання впливу фізичних навантажень на  організм дітей під час занять рухливими іграми за показниками інтенсивності  застосовують рівень  фізичного навантаження рухливих ігор:

-  велика  інтенсивність;

-  середня  інтенсивність;

-  низька  інтенсивність.

Навантаження, які виконуються при ЧСС до 130 уд./ хв, належать до зони низької інтенсивності. Зазвичай я даю такі рухливі ігри, як  «Знайди предмет», «Дзвоник на урок», «Дятел», «Карлики», «Кіт і миша», «Колові жмурки», «Палиця , що падає», «Пень», «Руки сусіда», «Пузир», «Слухай сигнал», «Совонька», «Пан і слуга», «Земля, вода, вогонь, повітря». Якщо  такі  навантаження не тривалі, вони  майже не  впливають на організм. Лише коли робота триває  більше 6 хв., розвивається і вдосконалюється загальна витривалість  організму. Під час низької інтенсивності  зусиль кисневий запас приблизно пропорційний швидкості руху.

В цих умовах легені і  серце легко справляються з навантаженням  і повністю забезпечують  потребу організму в кисні. Фізичні навантаження , які викликають збільшення  ЧСС  до 140-165уд./хв, належать  до зони  середньої інтенсивності. Споживання  кисню під  час таких навантажень  становить 40%-60% від максимального  рівня. У результаті  організм пристосовується  до  стану невеликої  втоми, викликаної  поступовим  збільшенням  обсягу роботи , підвищується  здатність  дитини  брати активну  участь  у  рухливих  іграх .

Застосування  на  уроці  фізичної  культури  рухливих  ігор  середньої інтенсивності  сприяє розвитку  як швидкості  так  і  витривалості  організму  дитини  залежно від  тривалості  рухових дій. Коли я застосовую  ігри, де учні  постійно рухаються  від 2 до 5 хв, то у дітей  розвивається швидкісна витривалість,  більше 5 хв – загальна витривалість.  Я  даю такі  ігри, як : «Мисливці та качки»,  «Зайці, сторож і Жучка», «Білі  ведмеді», «Біг  хитаючись», «Ударянки»,  «Ухиляйся  від м’яча», «Вимпел», «Ворота  у  колі»,  «Гілка», «Вудочка»,  «Голки», «Горішки»,  «Горобці», «Два  морози»,  «Дій  обережно»,  «Дожени  м’яч».

До зони  великої  інтенсивності  належать  навантаження, які  викликають збільшення  ЧСС до  165-185уд./хв.  Споживання  кисню при  цьому становить 60%-70% від  максимального.  Ці навантаження  дозволяють  удосконалювати  максимальні  можливості   кардіореспіраторної системи,  підвищують  аеробну  продуктивність організму.  В заняттях  з дітьми   молодшого  шкільного  віку  такі  навантаження  я  застосовую обережно.  Ці  навантаження  сприяють  розвитку швидкісних та  швидкісно-силових  фізичних  якостей. Це  такі  ігри, як  : «День і ніч»,  «Квача»,  «Дай  руку»,  «Зустрічна  естафета»,  «Естафета  з  веденням  м’яча», «Естафета  з  елементами рівноваги», «Естафета  парами»,  «Наздожени», «Злови  комара»,  «Із  кола  в  коло»,  «Квач-ноги від  землі»,  «Квітки», « Кенгуру»,  «Колесо», «Лисиця  і  курчата», «Лови – не  лови»,  «Лабіринт». Тривалість  швидкісного  навантаження під час ігор та  розваг становить  у  середньому 5-10хв.

Я  помітила,  що  дітей  найбільш  цікавлять  уроки, які  несуть  щось  нове.  Це  може  бути  зміна  й  послідовне  ускладнення  правил  проведення  рухливих  ігор, застосування  нестандартного  обладнання, а  також  різних  форм і  методичних  прийомів.

Добирання  рухливих   ігор.

Я помітила, що за  допомогою  рухливих  ігор у  школярів   удосконалюються  різноманітні  вміння та  навички з  основних  рухів  (ходьба, біг, стрибки), а  також  розвиваються  фізичні  якості.

Для розвитку швидкості  я  використовую рухливі ігри,  що  вимагають  негайної  рухової  реакції, а також ігри з подоланням  короткої відстані  за  найменший  час (наприклад «Біг  до  прапорців», «Квач»,  «Хто  перший»).

Для розвитку  спритності  я  на  своїх уроках використовую   такі  ігри , як «Прокати м’яч у ворота»,  «Серсо» та ін. Ці  ігри вимагають  від  учнів уміння  діяти в умовах, що  швидко  змінюються  та  ускладнюються  додатковими  завданнями,  оперувати  з  інвентарем. Ігри, які я даю  («Хто  далі  кине» ,  «З купини на купину», «Ведмідь  і  бджоли»), в  дітях розвивають  силу  окремих м’язових  груп.

Витривалість я  розвиваю   в  іграх  з інтенсивною  руховою  діяльністю, яка триває оптимальний  час  стосовно  учнів  різного  віку («Дожени  свою  пару»,  «Гонка  з  вибуванням»).

З дітьми  молодшого  шкільного  віку я  проводжу  два види  рухливих  ігор:

- несюжетні  ігри;

- сюжетні  ігри.

Несюжетні  ігри  проводяться  у вигляді  змагань між командами.

Сюжетні  ігри тісно пов’язані  з  їх  сюжетом  та  імітують  дії, характерні  для  того  чи  іншого образу (людина,  тварина,  птах). Народні  ігри  мають  свої  специфічні  ознаки. Це  ігри   гуртові, їхні  структурні  особливості  дають  змогу  об’єднати  всіх  бажаючих  грати  у  будь-яких  обставинах:  у  приміщенні,  на  подвір’ї,  на  галявині,  на  спортивному  майданчику.

Народні  ігри  заохочують  дітей  до  активних  рухів і до  їх  оздоровлення.

Методика  проведення  рухливих  ігор.

1.Підготовка  до  гри.

Вибір  гри.  Успіх  ігрової  діяльності  залежить  від   правильного  вибору  гри.

Вибір  гри  залежить  від  місця  проведення. На  свіжому  повітрі  проводять  народні  та  рухливі  ігри  з  великою інтенсивністю. Вибір  гри залежить  від  інвентарю та  обладнання.

Підготовка  місця  для  гри.

Для проведення  ігор  необхідно  підготувати  майданчик  з  рівною  поверхнею.  Спортзал  перед грою  необхідно  провітрити.

Підготовка  інвентарю  та  обладнання.

Для  проведення  ігор, естафет  використовують такий  інвентар та обладнання:  м’ячі  малі, великі,  набивні;  естафетні  палички,  кубики , обручи,  скакалки,    кеглі,  прапорці,  лави, палиці.

Для  вчителя:  свисток,  секундомір,  магнітофон та  ін. обл..

Оголошення  назви  гри;  розміщення  гравців, команд;  вибір  ведучих.

Оголошення  назви  гри,  потім  вчитель  ділить  учнів  на  команди.

2.Пояснення  гри.

При  проведенні  гри вчитель  повідомляє  назву  гри, розповідає  мету  і  хід  гри,  завдання  ведучим  і  гравцям, правила  гри.

3.Проведення  гри.

Гра  починається  за  сигналом  вчителя.

Завдання  вчителя:

-         керувати  грою;

-         подавати команди;

-         робити  вказівки  по  ходу;

-         самому  брати  участь  у  грі;

-         спостерігати  за  самопочуттям гравців.

4.Підведення  підсумків  гри.

Закінчують  гру  за  сигналом  вчителя  організовано.

Керівництво  грою.

Під  час  проведення  гри  я  навчаю  дітей  свідомо  ставитись  до  своїх  дій ,  з’ясовувати причини   успіхів  і  невдач,  а  також  привчаю дітей  організовувати  гру  самостійно (я надаю  учням  ролі капітанів,  ведучих), залучаючи  їх до розмітки  майданчика та суддівства.

Підбираючи  гру  я,  насамперед,  визначаю  мету  уроку,  форму  занять, місце проведення  та умови  проведення.  Інвентар  повинен  відповідати  віку  дітей. Також  я  враховую  вікові  можливості  учнів,  їхню  фізичну підготовленість  та  пору  року.

Структурно  керівництво  грою  складається з:

- підготовчої   частини;

- основної    частини;

- заключної  частини.

У підготовчій  частині  проведення  гри я здійснюю заходи  що до запобігання  травматизму, дотримання  гігієнічних  вимог, підготовка  місця проведення  гри та необхідного  обладнання, розташування гравців, активізація  їхньої уваги, підготовка  організму до  фізичних  навантажень.  Також  важливим є  визначення  ведучого та  об’єднання  учасників гри  у  команди.  Ведучий  гри  може  бути  обраний  за допомогою  лічилок.   Коли  рухлива  гра  заснована  на  діях  певних  персонажів (зайця,  вовка, лисиці,  вівці,  що є характерним для  ігор  учнів  1-2 класів), бажано  використовувати  лічилку, в  якій є назва  головного  персонажа гри.

У  основній частині  гри  діти відтворюють її  зміст, вони  самостійні  у  виборі  тактичних ігрових   дій,  безпосередні  у прояві  своїх  почуттів.  Я  обмежено   використовую  на  уроках  власний  вибір  дітей  та   опосередковано  керую  процесом  гри  через її  правила.   Коли  я  ввожу  відповідні  правила гри, то я маю  можливість   регулювати  стосунки  між  сильними та  слабими гравцями, спонукаючи  слабких  гравців  не  ховатися, а сильних   -   не  підставляти   слабшого. Також  важливим  є  дозування  гри.  Воно  залежить від  підготовленості  дітей, характеру гри,  наявності  часу,  наступної  діяльності,  статевих  відмінностей  дітей.

У  рухливій  грі я постійно  регулюю  навантаження, запобігаю   втомі  та  надмірному  напруженню.

Рухливі  ігри  -  емоційно  забарвлена  діяльність.

Для  молодших  школярів   (1-2класи)  характерні   прояви  радості,  безпосередність.   Проте  в  3-4 класах  поступово слід  підводити  дітей  до  стриманості   емоцій  під  час  рухливих  ігор та змагань. 

Я  привчаю  дітей  3-4 класів  поводитись  не влаштовуючи   суперечок  між  собою, дотримуватись правил   розв’язання  конфліктних  ситуацій, виявляючи  терпіння.

Керуючи  ходом  гри,  я  контролюю  діяльність дітей.

Заключна  частина  гри  спрямовується  на  поступове  зниження  фізичного  навантаження.

Стан  дітей  переходить  від   збудженого  до  спокійного.  В заключній  частині  я  підбиваю підсумки  гри.  Підсумки  гри  я оголошую  у  присутності  всіх  дітей  через  те,  що  результати  гри  є  значним  важелем  активізації  участі  школярів  у  майбутніх іграх.  Я стараюсь  виховувати  у  молодших  школярів  відповідальність  перед  командою  за  свої  дії, формувати  у  дітей  ціннісні  орієнтації  щодо самовдосконалення.

Спостерігаючи  за  діями  команд,  я  вимагаю неухильного   дотримання  правил  гри,  своєчасно  пояснюю  помилки  та  усуваю  їх, регулюю  навантаження,  стимулюю  необхідний  рівень  напруги  змагань  протяг  усієї  гри.

Завершувати  рухливі  ігри  та  розваги    стараюсь  своєчасно.  Я  помітила, що  передчасно  закінчуючи  гру,  учні  викликають  незадоволення,  тому    стараюсь  закінчувати  гру  вчасно  і  організовано.  Я  зупиняю  гру, підраховую  результати  та  оголошую  переможців.  Потім  я  проводжу  аналіз  гри: оцінюю   результати, вказую  на  порушення правил,  помилки,  відзначаю  кращих  гравців, звертаю  увагу  на  те ,  що  було  позитивним  у грі.

Педагоги  всіх  часів  відзначали, що  рухлива  гра  добродійно  впливає  на  формування  дитячої душі,  розвиток  фізичних  сил  і  духовних  здібностей.

Рекомендована література.

1.     Москаленко Н.В., Анастас’єва З.В., Решетило ва В.Н.

    Ігри та вправи з предметами.

    Дніпропетровськ 2009р.

2.     Кругляк О.

Рухливі ігри та естафети.

Тернопіль 2008р.

3.     Москаленко Н.В.

Фізичне виховання молодших школярів.

Дніпропетровськ 2010р.

4.     Науково-методичний журнал.

Фізичне виховання в школах Укріни.

Жовтень 2008 – вересень 2014р.

5.     Кругляк О., Кругляк Н.

Від гри до здоров’я націі.

Тернопіль 2008р.